▄ Оком сатирика ▄
Кожному, хто займає нову керівну посаду, слід пам'ятати байку про три конверти.
Новопризначений начальник отримує від свого попередника три конверти. У першому: «Вали все на мене». У другому: «Дивись перший конверт». У третьому: «Готуй три конверти наступникові».
Хід справ сьогодні у нашій країні багато хто намагається подати так, ніби ото було врядування Юлі, оце – врядування Миколи Яновича під патронатом Януковича, а між цими двома періодами – китайська стіна нездоланна.
Нічого подібного. Проглядається чітка спадкоємність. Навіть більше. Враження таке, ніби Юля в другому конверті до найдрібніших деталей розписала, що Миколі Яновичу робити на посаді прем'єр-міністра. Втім, до підказок своєї попередниці Азаров підійшов творчо, тому деякі заходи, зберігаючи свою ідентичність, дещо по-іншому називаються. Отже.
Перед минулими виборами до місцевих рад, як і сьогодні – з огляду на цьогорічні до Верховної Ради, у Миколи Яновича прокидається глибоке співчуття до нужденного люду, і він програмує кампанію з роздачі доплат до катастрофічно низьких пенсій та зарплат. Щоправда, тут у плагіаті Миколу Яновича звинуватити важко: Юля перед кожними виборами починала роздавати не доплати, а свою іменну тисячу. Хоча результат в обох випадках народ відчував на своїй шкурі один і той же – ріст цін.
Минулого літа аграрії мали обмеження експорту українського зерна з допомогою мита. Авторство заходу явно не належить Азарову: уряд Юлії Тимошенко так само обмежував вивіз українського збіжжя за кордон, тільки через запровадження квот. Результат – відверте оббирання сільгоспвиробників, які і тоді, і тепер змушені були продавати врожай зернових лише на внутрішньому ринку за заниженими цінами. Одночасно Юлин уряд масово закуповував за кордоном цукор та м'ясо, чим всередині країни довів ці галузі до занепаду. Микола Янович не відстав від своєї попередниці – також стимулював завезення з-за кордону м'яса, якого нам уже хронічно не вистачає, а також китайської гречки, яку китайці вирощують для свиней.
Ще один спільний пункт – зростання державного боргу. За врядування Азарова він виріс на 188 мільярдів гривень. За Юлиних два роки – на 216 мільярдів. Як бачимо, Юлія Володимирівна «потурбувалася» про народ значно старанніше. Нинішньому прем'єрові слід підтягнутися.
Капіталісти, перебуваючи при владі, дбають не про народ, а про капітал, бо це джерело їхнього збагачення. Найпростіший спосіб називається рекапіталізацією банків. Він полягає в перекиданні народних грошей (з бюджету) формально – банкам, а фактично – безпосередньо своїм банкірам. Банкіри поділяться. Юля таким чином поповнила засіки своїх наближених на 44 мільярди гривень. Микола Янович трохи відстав – списав (варіації на тему) 2011 року компаніям своїх однопартійців борги перед «Нафтогазом» і державним бюджетом на 24 мільярди гривень.
І нарешті про те, чим нам усім вуха протрубили, – про газ. Газові угоди 2009 року, укладені урядом Юлії Тимошенко, підняли для нас ціну російського газу в 1,6 разу та зробили обов'язковими непотрібні величезні об'єми його закупівлі. Газові «харківські угоди» 2010 року уряду Азарова підняли ціну російського газу ще в 1,5 разу та прив'язали базування в Україні чужого флоту на додаткових 25 років.
Кожне з зазначених вище владних рішень наше українське законодавство визначає так (або-або): 1) Зрада національних інтересів. 2) Економічна шкода національного масштабу. 3) В особливо великих розмірах. За подібні неприглядні діла ЮВТ вже перебуває у в'язниці. А Микола Янович, незважаючи на цей очевидний факт, продовжує старанно дублювати дії Юлії Володимирівни.
Можна ж колись, чого доброго, і долю її продублювати. Причому так несподівано, що навіть не буде часу на три конверти наступникові.
Немає коментарів:
Дописати коментар